Хронічне запалення осені
Дощами розріджує кров.
І спогади, тугою зношені,
Бажаючи страти продовження
У зашморги кидають знов
Моє існування спотворене,
Обірване чимось лихим.
Розтягнуть по дві різні сторони
Із чорними душами ворони
Все те, що здавалось моїм.
Немає… не буде вже спокою.
Напевне, так хтось захотів,
Щоб я розпрощалась із вродою,
Із юністю, мріями, волею,
З моменту як ти відлетів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288034
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.10.2011
автор: Анна Дікс