Коліжанка, моя осінь

Зараз  осінь.Та  пора,коли  ми  з  тобою  познайомились.Перехожі.
В  одного  твоя  усмішка,в  іншого  твої  вуста.Листя  летить,неначе    час.Час  біжить,час  тягниться.Відкриваю  вікно-галас.Закриваю-твої  очі.Колись  в  такий  самий  осінній  день  я  показав  тобі  моє  місто,бари,мою  школу.Я  познайомив  тебе  зі  своїми  батьками,друзями.Я  слухав  твій  голос,коли  ти  вчила  свої  ролі,я  слухав  твоє  сопрано,я  слухав  твої  мрії,твої  бажання,а  ти  слухала  мене.
Барви.На  вулиці  барви  осені.Знизу  все  жовте,зверху-блакитне.
         Моя  кров-червона.Я  чудова  це  знаю,не  жовто-блакитна,Я  мав  нагоду  її  бачити.Нав'язували  думку.Силоміць?Яка  різниця?  Патріот?  Покалічений.
         Над  синім  обрієм  панує  осінь.Наша  осінь.Легеньке  мерехтіння.Машини.Люди.Твій  плащ,але  не  твоя  зачіска.Мама  з  донькою.Сміх  дитини.Як  і  в  тебе-безтурботний.Ти  сміялась.Я  слухав  музику  твоїх  слів,а  ти  слухала  мене.Слухала  мою  російську,німецьку,італійську,французьку.Українську  не  слухала.Кохала  її.
       Мимолітний  вітерець.Все  більше  листя  летить.Час  біжить,час  тягниться.Твій  галас,іноді  з  причини,частіше  без.Я  ходив  до  тебе  на  вистави.Ми  ходили  в  кіно,ми  плавали.Я  готувався  до  екзаменів.Твої  емоції,іноді  з  причини,через  деякий    час  без.
Я    слухав  музику  твоїх  слів,а  ти  слухала  мене.Ми  були  рідні...такі  рідні...ще  рідніші.Ми  ходили  в    кіно,ми  плавали,ми  сміялись  разом.Твій  сміх,іноді  з  причини,іноді  без.Ти  сміялась  без  причини.Я  готувався  до  екзаменів.Я  подарував  тобі  вазу,а  ти  віддала    мені  свою  ковдру.Час.За    вікном  сонце  потихенько  вже  ховається.Купа  людей.Плащі,кардигани,куртки.Похила  людина.Безпритульний  у    футболці  з  написом  "СССР".Викарбувані  слова  в  серці:"Душу  й  тіло  ми  положимо  за  нашу  свободу"-і  тому  я  ніколи  не  вдягну  на  себе  футболку  з  написом  "СССР".Проте  я  часто  хочу  поїхати  звідси.Житти  інакше.Навіщо?Негідники,для  яких  патріотизм  став  останнім  притулком.Набридло.Але  я  непоїду.Чому?Можливо  тому  що  я    українець.
             На    вулиці  стає  все  менше  й    менше  кольорів.Чудова  осінь.Ми  її  вигадали,для  нашої  користі.Твоя  філігранність.Я  готувався  до  екзаменів.Час  біжить,час  тягниться.Досить.Любий?  Вже  давно  інший.
             Дякую  за    візит.Перегляд  закінчено.Завіса.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288003
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.10.2011
автор: PoInna