Налий мені трішки на душу дощу,
Осінь.
Я ще не отямилась від літнього сну,
Досі.
Порвали на клапті любов, на шматки
Злісно.
Та я подолала це все, як завжди,
Звісно.
І рими мої не криві й не прямі.
Різні.
Слова лиш здебільшого надто різкі.
Грізні.
Доріжки устелені слізьми. Нехай!
Досить!
Та лунко сміятись мене, на радість,
Ніхто не просить.
Налий мені трішки на душу дощу,
Осінь.
Я ще не отямилась від літнього сну,
Досі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287913
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2011
автор: Інга Хухра