Я згадую дитинства сон:
На кручі – я, внизу провалля,
І з ластівкою в унісон
Лечу над ним, кричу вітання.
Відтоді вже пройшли роки.
Вві сні я більше не літаю,
Та помахом крила-руки
Себе ще птахом відчуваю.
І болісно, і смішно все, –
Я за онука вболіваю.
А він повторює мене:
З пенька впаде – кричить: «Літаю!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287824
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.10.2011
автор: Г. Король