У всьому шукаєш її сліди,
її парфуми у свіжім повітрі,
знайомі рухи її ходи,
слова, що тепер зникають у вітрі.
Все, до чого торкалась вона,
де лишалися тільки її відбитки,
стало скарбами... і осінь сумна
перетворює час на коштовні злитки...
Перемелює час на листя і дощ,
ходить за мною тихою мишею.
І шукаю її поміж вулиць і площ,
і мій телефон розмовляє тишею...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2011
автор: Повзик Рома