Здається, тільки-но зоря
Ранкову свіжість пригортала,
І ніжним співом солов’я
Мене так радісно стрічала.
Та вже вечірньої зорі
Я відчуваю тихі кроки.
Невже такі короткі дні,
А з ними – місяці і роки?
Здається, і життя моє
Шматком шагреневої шкіри
Скорочується й постає
Кінцем забутої зневіри.
Надходить вечір вже м’який,
Квітуче пахне конюшина,
І відблиск неба золотий
Вже в забуття зганяє днину.
Ніч оксамитовим крилом
Накриє буйство дня, і очі
Зійдуться чудодійним сном
І попливуть в тенета ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287684
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2011
автор: Г. Король