Розвіяв коси,
похиливши голову.
Стоїть засмучена
багряно-золота красунечка
в осінньому гаю.
Боїться щиро грубості людей і холоду,
що прийде скоро
не питатиме її.
Красуня ніжна,
також грубовата
(в певній мірі).
Любить дощі, і сонце,
і пташиний спів.
А, також, кров цілющая у неї,
немов чар-зіллям
плаче нею на весні.
Мов мавка лісова
красуня манить.
І рідко хто,
не хоче випити її вина.
Та знають всі,
як ту красуню звати -
авжеж це є
берізка чарівна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287543
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.10.2011
автор: P@ndora