Тиша,
Котру не розібють гарячі зітхання, придушені стогони, щирі зізнання.
Тиша.
Кришталево прозора. Без болю й страждання.
Освячена тиша. Без німбу кохання.
Вона не надломлена ломом чекання.
Вона необтяжена болем прощання.
Вона не жадає чийогось прощення.
Вона щогодинна, постійна, щоденна.
Вона не сміється зловісно й єхидно.
Вона не торочить, що скоро набридне.
Вона не просовує кігті у душу.
Коли потопаю, не тягне на сушу.
Вона наче рідна. Її я чекала.
Коли дочекалась, любила й плекала...
Тиша.
Навіщо розбив її знову безжально.
Тиша.
Зруйнована тиша... твоїм існуванням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287490
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2011
автор: Інга Хухра