він будує жовтаве містечко на блідому папері,
розливаючи власні сни,
розгинаючи мріям спини.
він щоранку мовчить,
він щоранку буває винним,
приправляючи змістом залізні двері.
із різдвяних містерій він зичить старі сюжети,
паперовість дарує тепло домівки.
і коли багряніють в повітрі безчасся цівки,
вже безсила втікаю з гарячих плетив.
його місто жовтаве звучить в мінорі
і мені трохи дивно,
бо я там єдиний житель.
ми ніколи не бачились
й рідко про сни говорим...
(але це не причина
аби його не любити..)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287080
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2011
автор: Biryuza