Сідай поряд, подумав я
і став розглядати натовп за вікном
з гумовою тонкою рамою.
Люди літали, змінюючись, з пакетами
та викинутими папірцями.
Я бачив твій погляд у склі заднього виду,
крізь нього ж я чув твій запах,
подібний до духмяного мила,
чистої підлоги й дитячих пральних порошків.
Я танув на сидінні поряд,
перетворюючись на піт та червоний віск,
а лиш зрозумів, що в моїй оселі
ніколи не заблукає твій запах,
адже мій власний і музика
перекреслювали і били твоє обличчя,
мов скло, на яке наступають
ще й боляче ріжуться.
І я перестав ховати твій погляд в кишені,
мовчки перетворивши себе на клонованого пасажира.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286871
Рубрика: Верлібр
дата надходження 17.10.2011
автор: Фелем Ящірка