Збира врожаї осінь величава
І щедрий дар на зиму віддає.
Але ж хитрує жіночка лукава,
Бо щедро дарить осінь не своє.
Спочатку квітень в полі постарався –
Орав та сіяв, травню передав.
А той, трудяга, теж не лінувався –
Всі дні і ночі славно працював.
Весняне сонце поле зігрівало,
Росою дощик землю напував.
Тому і квітло, й радісно зростало
Все, що господар в борозну поклав.
Ще й літо красне сили докладало,
Від всіх негод росточки берегло.
Своїм теплом рослини зігрівало,
Неначе серце ниві віддало.
́́Отож бо й жовтень щедрості збирає,
А шану праці віддадуть сніги.
Зима суворо в свято запитає:
“ А чи в господі будуть пироги?”
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286657
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2011
автор: Дмитро Юнак