Облиш мене, моя словесна згубо,
Лукава сестро блудного гріха -
Едиктами душі лунає грубо
Ненормативна лексика лиха.
Інтимна суть стійкої ідіоми
Калькує мат із матриць волоцюг.
Образою, без крапки і без коми,
Лінчує слово матірний ланцюг.
Огидний "спіч" без сорому і страху
Дитячі в"ялить вуха і вуста.
І вже, дивися, юний бідолаха
Йому вторить, як трохи підроста!
Нема покари ницим лихословам,
Аж надто вільні в виразах вони.
Закон мовчить, а материнську мову
Ґвалтують люто доні і сини!
Амарґедон! Що може бути гірше?
Дійшла межі ота словесна гидь...
Катуюсь я своїм болючим віршем:
У нас же мова гине, вочевидь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286534
Рубрика: Акровірші
дата надходження 16.10.2011
автор: Дощ