Зрештою, коли на мене дивиться він, коли він
розмовляє зі мною, це той, кого я хочу зрозуміти.
Він, той, хто мені не байдужий, кого я хочу бачити
щасливим.
Франсуаза Саган ( "Здравствуй, грусть" )
Я тебе чекаю. Повернись!
У очах твоїх я бачу зорі!
Просто обернись і усміхнись!
Бо давно навколо всі прозорі…
Музика лунає. Гучний біт.
І тебе поглинула ця сила.
Свій серед своїх і цілий світ –
Ти для мене. Нащо відпустила?
Боляче дивитися на це.
Від брехні мене вже розриває.
Краще би чекала. Тай усе.
Голос твій в душі завжди лунає.
Боляче і нікуди піти.
З-заду хтось так ніжно обіймає.
У думках кричу : «Ну відпусти!»
Титрами на склі: «Вона кохає!»
Я між двох вогнів і серця біт
Злився вже давно з бітом на сцені.
Заблоковано у душу твою вхід.
Зовсім я чужа на цій арені.
Ну навіщо я сюди прийшла,
Зустрічі шукаючи з минулим?
Ну для чого я його знайшла?
Миттю ожило, що було вснулим.
Стерти би цю осінь назавжди!
Викинути ярлики в корзину!
Хто мене просив сюди іти?
Розривати серце крізь щілину!
Ні! Це не мине! Це все обман!
Не заміниш ти його ніколи!
Це все дурнуватий марний спам,
Що набрид й не зітреться ніколи!
Краще поховай мене в душі!
Я його кохатиму до віку!
Заблукавши у страждань пітьмі,
Я знайду й у цьому свою втіху.
Хай не заслуговує. Та все ж…
Не потрібно вже давно подяки.
Я його люблю, люблю без меж,
Відбиваючи усіх невдач атаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2011
автор: Інга Хухра