Хто їх любив, оці зелені очі?
Хто про них мріючи не досипав своєї ночі?
Хто в них тонув, у їх смарагдовому морі?
Хто рахував у них, хоч раз відбиті з неба зорі?
Мабуть не я один..хоча?..не знаю..
Я в них втонув давно,
і рідного крім них немаю краю
Здавалося б, я тут, ходжу між вами
Блукаю, так як ви, сумними вулицями
Нудні й цікаві зустрічаю дні
Тону в буденного життя тіні
Та ні..мене немає поміж вами.
Навік закутий я стінами
Отих очей зелених, що переді мною
Вони стоять повсюди тут зеленою пітьмою
Повсюди в них стоїть туман..
Вони ж - прекрасний океан
Тебе не випустять із себе
І в тебе теж завжди потреба
Погрітись їх смарагдовим промінням
І наче під благословінням
Блукати далі по землі
Тонучи знову в них у сні..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286457
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.10.2011
автор: Tohermann