Змокрілий асфальт,
Зубожіла природа
Холодним металом овіяло вкруг
Прорідились вулиці
Мов поля проорали
І тихо та сумно навкруг
І я йду самотній
Із камнем у серці
І все навкруги таке рідне-чуже
Заграли в душі в мене
Романси і пісні
І небо свинцеве все дужче жме
Навколо будинки
Консервативно-модерні
І всюди вчуваю ще совковий дух
Розсипались по вікнам
Люди-намистинки
Іздалека чути автомобільний рух
Машини-мурахи
Машини-як коні
Машини прогресу нового творці
Ковтають бензину
Як спирт мурашиний
З безвиході жруть алкаші
А далі там
Ось вище в небі
Творіння дивні атмосфери
Чого ж іще
Скажи но треба
Поглянь лиш у це небо
Або дочекайся
Осінньої ночі
І як пощастить ти побачиш зірки
Давитиме холод
Температурою на очі
Загострюючи твій кругозір у рази
В зінницях ока
Відіб'ються зорі
А на зірках відіб'ється блиск очей
Такі вони
Прекраснії осінні ночі
Не гай ні миті, озирнись навколо, ей!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286456
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 15.10.2011
автор: Tohermann