В убранні напівпрозорім,
Зшитім з місячного світла.
Ніч підкралась непомітно,
Освітили шлях їй зорі,
В наші вікна зазирає,
Посміхається мрійливо,
Влаштувавши жовту зливу,
З гілок листя обриває.
Зацілована вітрами,
Засміється загадково,
Бо давно вже їй відомо,
Все, що коїться із нами.
І живемо може, й досі,
Бо - плекаємо надію,
Пригорнутися до мрії,
Що ві сні хоч нам приносить.
З сумом знову ніч чекаєм,
Той самотній, тихий вечір,
Коли спуститься на плечі,
Й колискову заспіває!
Наталія Козак
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286187
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2011
автор: Ниагара