Помахало літо на прощання
Журавлиним окриком згори,
Але ти, моя любове рання,
У луні жури його не мри.
Ніж мене святими почуттями,
Пахни ароматами садів,
Я кохати буду до безтями,
Так, як жоден цього б не зумів.
Листя зжовкне, посивіють скроні,
Дні купання являться у сни,
Ми у тимчасовому полоні
Будем сподіватися весни,
Щоб розквітли знову у обнові
Наші душі сповнені любові.
14.10.11.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2011
автор: Рідний