Я ніколи не любив тополь.
Вони надто невпевнено тримаються землі
І перший-ліпший сильний вітер
Може нахилити їх і зламати
Чи просто вирвати з корінням.
Я ніколи не любив площ.
Вони живуть постійними протягами,
На них вічно багато людей
І майже неможливо знайти
Такий бажаний спокій
І затишок.
А тепер
Ця площа,
Оточена старими незграбними тополями,
Прошита холодними вітрами вздовж і впоперек
Подобається мені все більше і більше.
Адже на ній є таємне місце,
Наповнене солодкими теплими спогадами,
Місце, про яке знаємо тільки ми з тобою.
На цій площі народжується ніжна пристрасть
І пристрасна ніжність.
І, якби вона не мала іншої назви,
Ми назвали б її
Площею Любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2011
автор: Василь Кузан