Засіли по різних кутках,
Минуле нічим не тримало –
Хіба тільки мотлох, і дах,
І те, що вже звичкою стало.
Знов чаша гіркоти сповна
Отрутою їх напоїла.
Була б тут самотність одна,
А двом – то вже жити несила.
Хто першим струну обірвав?
Приречення, мабуть, збулося…
А вітер їм пісню співав
Про те, що так сумно сплелося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2011
автор: Г. Король