Осінній дощ читає прозу
В напівоголеному парку.
Народжуючи нову фразу,
Він ставить на полях ремарку.
Читає тихо і повільно,
Навколо чути: “Браво! Браво!
Оригінально, класно, стильно!
І теми вибрані на славу!”
А він продовжує читати
Про почуття і про турботу,
Про те, як хочеться кохати,
Про те, що знов прийде в суботу.
Про світ захмарний, що зоріє,
Про замки, зведені величні,
Про бачені казки і мрії,
Про теми, прожиті і вічні.
А він читає далі й далі,
Спадаючи з небес додолу,
Про дивні просторові далі,
Про осінь прохолодну й голу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286085
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: В. Гроз