Стукну дверима, вилечу у двір,
Бо слухати не зможу всі образи,
Кричати я уже не маю сил,
І я піду, щоб вже не чути фрази.
На вулиці так темно, знов сама,
Не стану я брехати… дуже страшно,
Та все ж гординя більше ніж життя
І я іду вперед, хоть знаю буде важко.
І буду падати, встати, вперто йти
Прости, що не живу я у покорі,
І хоть я в’язень самоти
Та знай я маю силу волі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286079
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Lesyunya