+ + +

Вирву  душу  свою  iз  тiла,
i  у  рамку  її,на  стіни...
Це  ж  вона  більше  всіх  хотіла,
аби  був  я  нарешті  вільний.
Поголю  своє  серце    мертве  ,
і  в  гербарій,під  сходи  чату...
Бо  занадто  було  відверте,
там  де  треба  було  мовчати.
На  задвірках  глухої  ночі,
попалю  всі  слова  і  вірші,
й  зафарбую  у  чорне  очі...,  
безсоромні  такі,і  грішні.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2011
автор: Леслав