Самотнє кошеня біжить
від холоду лишень тремтить
перелізає перешкоди
й нажаль нема в нього породи
Несміливо до людей підходить
але в них ласки не знаходить
давно вже втратив дружній гурт
смерть забрала,сам блукає тут
Самотній та знесилений життям
без ніжності руйнується буттям
уважним поглядом споглядає всіх
але не бачить хазяїв своїх
померли в щелепах бульдога
провела до них,його,за кошеням дорога
утікав маленький котик,біг до-дому
й самотності завдячує собаці тому
сіресенька ріденька шерсть
чорними плямами обсипана ущерть
линяє "шубка" в дощову погоду
без хвоста від бульдога в нагороду
Худенький й тижні вже не їв
крім суму не згадає почуттів
невідомо чим хворів
через,що давно змарнів
таким нікому не потрібний
втім на відміну їм не жалюгідний
тих для кого форма вище змісту
кривдники це лиш слабенькі егоїсти
Ніхто не підійде,не погладить
та він на ногу їм залазить
просто щоб зігрітись доторкнувшись
й тікає від їх злості відсахнувшись
так минали дня години
доки не побачив він людини
точніше лиш її частини
що придавила не відчувши і провини
залишився там лежати
без можливості втікати
зі зламаними кісточками
про смерть вже тішиться думками
але усім давно плювати
вже розучились співчувати
тепер лиш в справах поспішати
вміють,скоти!Їх нема причин прощати
Минали в муках ті хвилини
доки не відчув тепло людини
що віднесла в затишне місце
й на траву поклало тільце
побіг і повернувся з молоком
та маленьких ниточок клубком
котик відчув як в горло рідина стікає
так само і життя із нього витікає
лишень погладивши клубок і промурчавши
подякував рятівнику й пішов назавжди
але переродившись на своє ж прохання
дівчиною,того поета виконав бажання
Тепер на двох щасливе серце,одне
й годуйте серце благородне
добротою до всіх інших
будьте милосердні й до найгірших
Й окупиться вам доброта колись
за інших щастя ти молись
Та щасливим врешті станеш
коли жорстоким бути перестанеш.
Цим віршем я хотів би наштовхнути вас на роздуми над вашим поводженням із іншими.Часто свідомо чи ні,але завдаємо іншим нестерпних страждань і виправдовуємось давно завченими фразами,що ріжуть мій слух бензопилою.Спробуйте відкрити серця для інших і врешті ваше щастя не змусить себе чекати,а й якщо змусить то це не так важливо.Просто хочу запитати і отримати чесну відповідь!
Чи гідні ви називатись людиною не тільки науково,а й морально???
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286064
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2011
автор: Володимир Прайм