Ще крок на зустріч, і не маєм…
Ми те бажання далі йти
Кого волочимо? Не знаєм
Й за ким повинні далі йти?
Вогні пекельнім ми згораєм
Де сили погубили ми?
Кому потрібні наші сльози?
І гаснуть зорі у вікні!
Багато думати не варто…
Живи наземним ти життям
Чого чекаємо? Не знаю
Немає лиха без добра…
Нема чого уже згадати
Нема мотиву далі йти
Не хочем сили ми втрачати
Тому живемо мов сліпці
І хто розгорне свою думку?
Кому на вірність присягти?
Кому віддати сили свої?
Нікого тут вже не знайти…
Чому ж так довго ми тут грали
Своєї гри ми не знайшли
За інших ми багато грали
Самі себе не зберегли
Свої руїни ми збираєм
Свої плоди ми пожираєм
Чому ж горить все у вогні?
Чому живемо мов сліпці?
Самі навколо все руйнуєм
Самі зробили тут усе
В замін нічого ми не маєм
І ми втікаєм від усіх
Кому настане того духу?
Щоб тут зібрати всіх «майстрів»
Щоб тут ніщо не руйнували
Щоб поверталися усі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286040
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 13.10.2011
автор: PhilosopH