«Зачекай! Я не все ще сказав.
Почекай! Ти не вірно почула.
І куди ж ти тепер? На вокзал?
Так напевне ти щось недочула.
Я ж кохаю тебе, вір Мені.
Ти найліпше, що було зі Мною.
Як залишиш з собою пісні?
Як не будеш ти більше святою?
Та чому ж ти кидаєш Мене?
В тебе є хтось? Як ні? І не бУло?
Як тепер вже цінуєш себе?
Як же Я? Мене серце забуло?»
………………………………...............
Відвернулась. Пішла назавжди.
Не спинив. Не знайшов слів сердечних.
Не спромігся вернути її.
Й не побачить її в днях прийдешніх.
Не носив він її на руках.
Не казав щирих слів їй признання.
Не зумів покохати за так,
Як кохала вона… мов в останнє.
Егоїзмом наповнена суть.
Лиш йому, все для нього, собі все.
Тож смакуй сам себе! Й не забудь
Ти щодня скласти гімн егоїзму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285795
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2011
автор: zhura