Всміхнись і знову
назвися гостем.
(Наглухо двері,
впритул фіранки).
Хай стане тихо
і раптом просто -
Найдовша вічність
живе до ранку.
А далі кава…
І босі ніжки.
Навшпиньки… Думка:
чи то востаннє?
Навіщо в мене
вселилась кішка
І серце в грудях
давно не камінь!?
Впусти…. ще трохи.
Отак пограйся.
Хай пахне довго
тобою постіль.
І знову будень
в святкове вбрався,
Замкнувши двері
за вічним гостем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285754
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2011
автор: Журавка