А дощ нагадує про біль...
Бува мовчить,та раптом ожива,
Щось нагадав вчорашній хміль
І закружилась в миті голова.
Я спогадами рвуся у забуле,
Яке було зруйноване людьми.
І прокляну твоє,своє минуле,
А ми були тоді іще дітьми...
Які хотіли ніжності й любові,
Ми мали все,й втрачали все.
Кудись летіли хмари паперові,
Сьогодні в дощ,життя моє пусте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285637
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.10.2011
автор: Колос надії