Пробач мене,за мої сльози.
В моїй душі окрилені морози.
У серці дощ...
Я чекаю осінь.
Гарячий чай,в кімнаті запах м*яти.
За вікном тужлива тиша.
Печальний образ з думками бергамоту...
Мелайхолійно..
Усмоктує невиносила мука-
справжньої осіньої пори.
Сумління сну,
навмисна щирість.
Чекаю осінь...
Зворушливу....
Окрилену...
Шалену...
З солодким сумом у душi..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285518
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Марина Василюк