Це з’їдає солодким полум'єм,
Її глибоко всередені,
може не так вже і глибоко...
Теореми ці не доведені.
Настільки загосрені запахи,
Такі відчуття заплутанні.
Повіки до неба підведені.
Дії й слова не обдумані.
ЇЇ пальці щосили стиснуті,
Тримаючи один одного,
Кігтями в шкіру втиснуті.
Не залишаючи жодного
Місця для інших рук.
Необхідних інакших рук...
Це вбиває диким захопленям,
Воскрешає нечастим полегшенням.
Це з’їдає солодким полум’єм
І пахне зрадливим відреченням.
Її пальці позаду схрещені,
Руки в кишені сховані.
Щоб ніхто не побачив ті шрами,
Що їй коханням даровані.
Це з’їдає солодким полум'єм,
Її глибоко всередені,
І ось середини вже тліють
Останні хвилини відведені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2011
автор: Джулайт