Попереду шлях, позаду ніч,
Попереду день, навколо вічність.
Вітер зриває втому з облич.
Кожного ранку обрій все ближче.
Крок, крок і ще один крок,
Зроби крок у прірву – і виростуть крила.
Тоді – божевільний у небо стрибок!
Блакиттю ясною хвиля накрила.
Хтось сіллю на небі виклав шляхи,
Щоб дихалось та сміливіше літалось.
Вологе чоло, теплий дотик руки.
Крок важчає, спину дощем обпікає.
Крок, крок і ще один крок,
Зроби крок у прірву – і виростуть крила.
Тоді – божевільний у небо стрибок!
Ніччю святою хвиля накрила.
Завтра знову розбудить нас яструба крик:
Розплющені очі, забута могила.
Розмова з вогнем – до цього ти звик,
Мружиться, сохне душа відсиріла.
Крок, крок і ще один крок,
Зроби крок у прірву – і виростуть крила.
Тоді – божевільний у небо стрибок!
Вогнищем ярим душу зігріло.
Прийде час – і ляжемо неначе пил
В степах, у лісах – там, де зупинимось.
Змахи судомні танцюючих крил, -
В Наві для цього знову опинимось.
Крок, крок і ще один крок,
Зроби крок у прірву – і виростуть крила.
Тоді – божевільний у небо стрибок,
Червона китайка очі закрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285469
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Розбишака