Із вітром в унісон

Та  ніч  була  холодна  і  густа...
Немов  курай  котились  небом  зорі...
А  я  шукав  в  своїй  уяві  хворій,
Твої  терпкі,як  дикий  мед  вуста.
Торкався  ніжно  пальчиків  твоїх,
Перебирав  їх  мовчки,мов  намисто..
І  душу  відчував,таку  ж  вогнисту,
Як  запальний,і  безтурботний  сміх.
І  шепотів  із  вітром  в  унісон,
Своє"люблю"знов  наче  заклинання,
Щоб  ти  в  моє  повірила  кохання,
І  дійсністю  щоб  став  нарешті  сон.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285457
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2011
автор: Леслав