За бур’янами вже світу не видно;
Їх зриваєш – ті знову ростуть.
Змайстрував вже давно із них скирту:
Зостаєшся - бо квіти цвітуть.
Та все бачиш простим і не певним;
Забуваєш де суть - де обман.
Та лепехи п’янкі лише стебла
Заточили тебе в свій туман.
Не росте в цьому полі майбутнє:
Та надія, маленька, ще є.
Бо любов до всього незабутня;
Кожен день тобі віру дає.
08.(10).2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285439
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: Андрій Гагін