По осінньому плаче дощ,
В пісні вітру вчувається туга…
З падолистом покритих площ
Вогняна запалилась смуга.
Струни серця мого тонкі,
Не порвіться від надриву суму!
Ви оголені, наче дріт, -
Тільки в ньому немає струму!
Осінь власно займає трон,
Залишивши від літа спогад…
Я лелію в думках його,
І тепліше стає від цього!
Відлік вічності квапить час…
Відцвітає життя, мов квітка!
Бог у Небі чекає нас,
Щоб в обіймах Своїх зігріти!
Через зоряний міст перейдемо,
Залишивши усе земне!
І чарівна краса Едему
Вже ніколи не промине!!!
10.10.2011 року м. Вишгород
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285410
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.10.2011
автор: скрипалька