В електриці м'ятній стрункого повітря,
Між крапель дощу, що ось тільки почався,
Злим громом роздавшись, неначе би вістрям
Сотень мечів та у землю угнався!
Тоді, як навколо все стало вертепом,
І актом народження нових калюжок,
Тоді, як окутавшись хіттю і степом,
Рве вітер цей день на тисячі смужок!
Струмками стікаючи світом додолу,
Кожною краплею стікши і вмерши,
Та разом із листям злетівши по колу,
Скинув всі шати, і знову, як вперше!
Між ниток тканини важкою водою
Міцно і ніжно людину онявши,
Щоб потім, колись, відлетіти імлою,
Віддавши всю сутність, тепло лиш забравши...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285240
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: M.E.(nachtigall)