Осінньої вогкої ночі
Ховались у ковдрах думки,
Зтулялись розгублені очі,
Зникали усі сліди.
Червоною ниттю продершись
Крізь терни усі в мій сон,
Мовчиш наяву ; безсмертний
Мовчить і мій телефон.
Зустрівся сьогодні світанок
Під шумний жовтневий дощ..
В цю пору похмурих фіранок
Так хочу повірити в щось!
...Якщо не загубиться лист,
Якщо не відійдуть контакти,
Ти перевЕрнеш цей світ.
А я обіцяю чекати.
P.S. Жовтень - пора закритих вікон і холодних рук.
А, можливо, для когось - пора відкритих душ і гарячих зустрічей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285193
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: dada_