Ніхто окрім неї цей біль у собі не несе,
Вона ж посміхається горем до ліжка прикута.
І моляться рідні, хай горе Господь пронесе,
Щоб болі від неї поміг хоч на мить відвернути.
Бо ж стільки страждань на одну забагато – повір…
Вона за одужання Бога сердечно благає.
Хвороба вчепилась зубами, мов ранений звір,
Лиш стогін легенький часом із дверей долинає.
Спаси її Боже, щоб квітка розцвісти змогла,
Щоб очі - волошки засяяли променем ясним.
Щоб вельон вдягнути вона на віку ще змогла,
І долю життя обсипало квітами рясно.
Спаси її, Боже!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285183
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: Віталій Назарук