Я висмоктала з себе кров. Шприцем.
На щастя й згадку всю тобі віддала.
Розплескав знищив вбив мене живцем.
Вже краще б я себе сама розп`яла.
Та катувала.
І на осколках крові каплі крові –
Останнє, що я бачила в житті.
Я в бій піти була завжди готова.
Але не знала, що мій ворог ти.
Мені було не страшно помирати,
Бо кров текла повстанська у мені.
Наш ворог мріяв пнуть мене за грати.
Та пнув мене за грати власне ти.
Я зрадила свої життєві цілі:
Не за свою державу вмерла я.
З ганьбою хтось напише на могилі,
Що я за тебе віддала життя.
Але ж хіба кохання – то ганьба?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285172
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: Аліна Божнюк