І сп’яніли роси у хлібах від щастя,
Цвіркунець проснувся, ніби був у сні.
Він не дасть коханню на землі пропасти,
Лиш йому співає чарівні пісні.
Перший промінь сонця - засвітились роси,
Заспівало щастя молодим – «сто літ…»
Розплела дівчина зволожнілі коси
І летить кохання у стрімкий політ.
Жайворонок в небі - охоронець долі,
Береже кохання від страшних очей.
І дзюркоче пісня понад хлібним полем,
Ніби диво – річка між хлібів тече.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285120
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2011
автор: Віталій Назарук