Осінній вітер-віолончеліст
Смичком прозорим все веде по струнах.
Він кличе в танець пожовтілий лист,
Що на землі застиг, як вічні руни.
Завзято так той вітер виграє,
Шугає між дерев з віолончеллю.
А листя щось шепоче «про своє»,
Й безрушно на землі лежить пастеллю.
Та вітер вже нові акорди взяв –
Лукавий – він обрав веселу польку.
І радо листя піднялося з трав,
Бо вже набридло шурхотіти долі.
8 листопада, 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285043
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2011
автор: АнГеЛіНа