І сонце світить,і земля є під ногами,
і десь далеко ще бринить пташиний спів.
І наче все є,та нема тієї слави,що десь блука
в меланхолії вічних снів.
Ця слава є занедбана роками,вона така бажанна
так коханна гнітить і топче по сирій землі,
але ніхто не каже….всі німі.
Цю славу знає кожен українець,
бо в ній закладене усе життя,
життя яке спокутано і в днині
і в глубині їдкого майбуття.
Чому їдкого?Тому що покартоване у нас,
тому що не цінуємо одного,
тієї волі,що дана нам повсякчас.
І так,СЛАВЕТНА УКРАЇНСЬКА ВОЛЯ,
і справді,як це гарно все звучить,
але не маємо тієї зброї,щоб цею волею усіх провчить .
Провчить насправді ,на усі віка,
щоб більш не лізли до бажаного гріха,
Щоб більш не били,не гнітили,не карали ,
не гнали і не кидали в кайдани.
Але це мрії,це усе жага,
Жага до нового,до кращого життя.
А зараз нами знов маніпулюють,
нам брешуть,нас кидають,нас руйнують.
А ми всі стиха дивимось на все,
надувши щоки і понуривши лице.
Так що у кого гроші той і правий?
Той може бути головним в управі?
Той може жити добре,мати все?
А всі останні ?! Мовчи дивляться на це.
Нас батогом,а ми сміємось;
За шкірку нас,а ми не б’ємось;
самотньо плачемо ми вдома
і проклинаємо усе,
і не доходить й не дійде.
Що був і голод,і війна ,
і туга й жаль і боротьба.
Та ще не бачив світ такого,
щоб українці гнули ноги
і препадали пред панами
і любо ноги цілували
і всю ту волю сильну,люту,
як пошту…рознесли повсюди.
У них пантофлі від Армані,
а в нас й ті капці не жадані,
але все добре,все гаразд,
Бо ось вже скоро прийде час,
коли й тих капців вже не буде,
а буде тільки бруд по всюди,
І ми всі перемазані у ньому:
в брехні в рожевих окулярах,
а ті пани вже на Багамах,
Вони вже вижали усе,
і в них не гривня,а песе.
Таке веселе майбуття,
але не це кажу вам я.
Були рабами і зостались,
весь дух,всю волю поламали.
Ганьба нам всім!
За те що не бунтуєм,не рвем,
не трощим,не плюндуєм,
а мовчи лікті ті гризем
і любу землю віддаєм.
Шевченка вже нема багато років,
але слова його глибокі.
Та як би все це не звучало,
але не скинули кайдани,
їх навпаки ще краще закували,
щоб більш не вештались ми під ногами.
Але я вірю в Батьківщину,в незрадну й
сильну Україну,
в її народ,в її громаду,
в її життя і світлу владу.
В Велике й Вільне майбуття,яке ще дасть нам всім життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285019
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.10.2011
автор: PoInna