Я стояв за дверима,
століття,а може і більше,
прислухався як рима,
глузує з наївного вірша.
І нажаль продивився,
коли,над якою межею,
світ намить зупинився,
аби поріднитись з душею.
Як же добре що це,
чимось надто фатальним не стало,.
Що знекровлене серце,
і зараз в мені як кресало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284931
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2011
автор: Леслав