Моє небо засипане пилом,
Зачинились навік небеса,
Так хотіла до них полетіти,
Так хотілось вірити в чудеса.
Так мріялось про сонце зимою
І про ніжний стукіт коліс,
Але знову думкам стало холодно,
Теплий вітер кудись їх відніс.
Я поринаю у літнє марево,
Наздоганяючи поїзди мрій,
Туди де все здається казкою,
Де не потрібен вагон зайвих слів.
Прошу, відівчи мене мріяти,
Змусь жити звичайним життям.
Вбий в мені ехо, що лунає надіями,
Що лунає твоїм ім’ям...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284893
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Настя Мозгова