Колись давно жив собі маленький олівець. Він був старанний. Чимало паперів було списано цим олівцем. Тому він і був маленьким. І що разу коли ним писали він зменшувався. В нього було й чимало друзів, які жили з ним в одному пеналі. Зокрема він дружив із старанною рівною і тоненькою як лозина синьою ручкою. А от її сестра чорна ручка йому не зовсім симпатизувала через те, що була закохана у чорного фломастера. А олівець зневажав фломастери та маркери. Тому що ті кожен раз наводили його писанину так наче то вони писали самі.
І от одного разу у пеналі з’явився новий мешканець чорний маркер. Він був вишуканий з обводами з верху які переливались немов діаманти. Його стержень писав жирними товстими лініями. В той день олівець повернувся як завжди натомлений. Він відразу помітив гігантського проти себе новенького маркера.
- Привіт,- з усмішкою сказав маркер.
- Привіт,- налякано сказав олівець і мерщій сховався за гумкою. Згодом до пеналу повернулась синя ручка.
- Привіт,- обізвався маркер і до синьої ручки.
- Привіт, - люб’язно відповіла вона.
- Мені подобається ваш пенал в ньому дуже затишно і зручно.
-Так-так, - вихвалялась ручка. Помітивши ,що маркер сподобався ручці олівець ще більше принишк за гумкою. Через деякий час олівець надумав пограти з ручкою в гру яку зазвичай вони грали в двох. Але ручка вирішила, що маркер теж повинен з ними грати. Тоді олівець дуже розізлився. І знов сховався за гумкою. Наступного дня олівець як завжди пішов малювати. Пройшло чимало часу всі в пеналі нервувалися за олівця. Крім маркера. Бо він теж чомусь незлюбив олівця.
Пройшло чимало часу. Ручка вже стала забувати про свого вірного друга. З кожним днем вона все більш закохувалася в маркера. І тут з’явився олівець усі не відразу помітили його присутності. Бо він став надто маленьким. Коли синя ручка помітила олівця вона дуже зраділа поверненню старого друга.
Вона буквально розрівалася бо дуже кохала маркера і сумувала без олівця. Олівець вийшов на пенсію. Він уже не ходив малювати і не займався переписуванням, але все ж доживав віку в пеналі. Одного ранку на його щастя у пеналі з’явилася старенька як він та неймовірно схожа на синю ручку червона ручка. Олівець відразу забув про синю,бо втратив усі надії, і закохався в червону ручку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284808
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Тетяна Власенко