Туманним світанком прощається бабине літо,
Розкидавши мушлі порожні на білім піску.
Чого ж це я плачу?Мені залишаєш півсвіту,
Бо й досі ще любиш мене,ненадійну таку...
Чого ж я шукаю,простромлена наскрізь дощами,
В обтесаних скелях,закутаних в білий туман?
Мені залишаєш в квадраті віконної рами
Усміхнене сонце,що впало в нічний океан...
Мені залишаєш грайливі дзвінкі зорепади,
Розлитий по небу Чумацький осяяний Шлях...
Чого ж не знаходжу в дарунках твоїх я відради?
І роси холонуть в моїх мерехтливих очах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284782
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Наталя Данилюк