Повела мене доля моя у світи,
Не узгодила стежки-доріжки зі мною.
По життю спонукала достойно іти,
Дивувала щедротами і новизною.
В непосильні для мене, бувало, часи
Брала клунок важкої жіночої ноші.
І давали поради чиїсь голоси,
І частіше траплялися люди хороші.
Не лишивши уваги куточки земні,
Вдячна долі своїй, я стаю на коліна.
Бо родитися випало щастя мені
На священній землі - на землі України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284771
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Галина_Литовченко