Cміятися... багато і замало
Байдужістю горіти у дощах
Трощити кригу скам'янілим жалом
Впускати смерть у віру і слова
На відстані неволити світанок
Шматок душі стискати у руках
Скляним потопом пропікати рани
І тишею кривавити вуста
Іти хрестами проти світла й долі
Отрутою ковтаючи слова
Прощати сонце... й темряву поволі
І бачити... крізь дотик... навмання
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284767
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Warik666