Нездорово лише марнувати час на роздуми про те, які ми всі самотні. Через роздуми люди й пропадають.
Мітч Елбом ( "Книга смерті" )
Самотність – футляр, в якому замкнений навіки.
І тяжко опускаються повіки.
Знесилилась іти сама.
Ця стежка одинока.
Ти сам?
Та ні, таких багато. Нас не злічити.
Ми живі, самотні люди на Землі.
Маріонетки Бога ми.
Чужі в чужому світі люди.
І не сховатись вже нікуди.
Земля – футляр, а люди – ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284751
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.10.2011
автор: Інга Хухра