Щастя, як осінні плоди, слід зривати вчасно.
Епіктет
Рве на шматки. Стискаю скло в долонях.
Червона кров. Залишуться сліди...
В дорозі я. Одвік в сліпих погонях
За щастям… Та нема, куди іти.
Нехай у мріях я дарма застигла.
Бузок у серці всох. І так завмер.
В змаганнях з долею повік я буду винна.
Та пізно вже для сповіді тепер.
Кохаючи тебе, мені хотілось жити,
Здійснити все, здобути все для нас.
Тепер вже буде важко так любити, когось наступного…
Та контури розмиє час.
Змагаючись за щось таке примарне,
Не помічаючи пітьми... Твій образ зблід.
Моє життя мине у бляклих барвах,
Бо облетів давно уже бузковий цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284749
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.10.2011
автор: Інга Хухра