Ой не та то гора, що з землі повстала,
Ой та то Рівненська АЕС, що серед міста стала.
Велична красуне атомного віку,
Кузнецовська радість, українська втіхо:
Кожен джоуль твого тепла
Ціле місто моє зігріва.
Забудьте про ЦЕРН, облиште той ВАК,
Тільки РАЕС – це запас тераватт!
Як дитиною, бувало,
Тебе я боялась,
Бо Чорнобиля страхіття
Мені припоміналось…
Та вірю щиро, знаю я:
Не ступить ся історія
На ті самі граблі…
Повстануть вчені, МАГАТЕ,
I не допустять ніде
Оті дні кошмарні!
Чистотою повіки засія
Ота РАЕС, що в місті Кузнеця.
Рости й розцвітай, Раесочко люба,
В твоїм майбутті -
покоління людей.
Зігрій їх теплом і ласкавим полум’ям,
Радісних днів,
Спокійних ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284674
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 06.10.2011
автор: Margoshenka7