Здавалося усе так просто,
Так просто взяти і піти,
Але заплуталися спогади в волоссі.
І знову постаті із темноти.
Пуста кімната, сміх, вино, і сльози,
Бездумні і холодні візерунки на вікні,
А у думках все теплі літні грози,
Такі мрійливі, чисті і п’янкі.
Щось не пускало, щось тримало десь там, в серці
Чекало на німу поезію душі,
Чекало, що вона таки озветься
Та грали в голові лиш спогади гіркі.
І падали бокали, і вино лилося
І візерунки за вікном щезали,
Здавалося, що те, що відбулося
Вже змилося весняними дощами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284644
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.10.2011
автор: Настя Мозгова